Біографія - Квантова механіка

Народившись у Відні 12 серпня 1887 року, єдиною дитиною заможних батьків, майбутній великий фізик мав дитинство, позбавлене травм, жив у середовищі, багатому на любов та інтелектуальну стимуляцію. Його батько, хоч і займався управлінням невеликою промисловістю, був серйозним вченим-ботаніком, на рахунку якого було кілька наукових праць. Завдяки цим інтересам він регулярно спілкувався зсвого сина на будь-яку тему, неабияк стимулюючи його інтелект.

У 1898 році Шредінгер вступив до Академічної гімназії у Відні, де отримав ґрунтовну освіту, що включала, окрім вивчення мов і великих класиків літератури (любов, яку він ніколи не полишав), інтенсивні заняття філософією. Звісно, природничими науками теж не нехтували, і саме при контакті з цими предметами майбутній вчений відчув, що запалюєтьсяпалке прагнення до знань та інсайтів.

Закінчивши гімназію в 1906 році, він записався на курс фізики у Віденському університеті, який закінчив, у повній відповідності з програмою, лише через чотири роки. Працюючи асистентом з експериментальної фізики в Інституті професора Екснера, який також був його вчителем, він незабаром зрозумів, що його більше приваблює теоретична фізика. Більше того, саме в Інституті Екснера він отримаввін розробив роботу, щоб отримати кваліфікацію для викладання в університеті (відповідне звання "приват-доцента" було присвоєно йому на початку 1914 року). Це звання не передбачало постійної посади, але відкривало двері до академічної кар'єри, до якої Шредінгер тепер прямував.

1914 рік був, однак, роком кінця миру для Австро-Угорської імперії. З початком Першої світової війни Шредінгера, офіцера фортечної артилерії, мобілізували і згодом перевели зі своїм підрозділом на італійський фронт. Він залишався там до весни 1917 року, коли його повернули до метеорологічної служби у Відні із завданням інструктувати особовий складВін також зміг відновити свою наукову роботу в університеті, якій він присвятив себе з невпинною енергією в буремні роки поразки Австрії і подальшої політичної нестабільності та економічної руїни (яка значною мірою торкнулася і його власної родини).

У 1920 році, після реорганізації Віденського фізичного інституту, йому запропонували посаду доцента. Але зарплата була меншою за мінімальну, тим більше, що Шредінгер мав намір одружитися, тому він вважав за краще погодитися на посаду асистента в Німеччині, в Єні. Незабаром після цього він нарешті зміг одружитися зі своєю партнеркою, Аннемарі Бертель. Проте в Єні він залишивсяДуже мало, бо вже в жовтні того ж року він став доцентом у Штутгарті, а через кілька місяців - професором у Бреслау.

Для нього, однак, ситуація все ще не була стабільною, головним чином через стан колишньої імперії, підірваної дуже серйозною економічною кризою. На щастя, його покликав Цюріхський університет, де він нарешті оселився і набув спокою, необхідного для роботи. Це були роки (особливо між 1925 і 1926), які привели його до заснуваннятеорії хвильової механіки, відкриття, яке прославило його на міжнародному рівні; саме завдяки цьому величезному престижу він був покликаний стати наступником Планка на берлінській кафедрі, на той час найпрестижнішій у теоретичних дисциплінах. Його фундаментальним внеском у квантову механіку є рівняння, яке носить його ім'я, що відноситься додинаміка квантових систем, введена для пояснення структури атома водню і пізніше поширена на всі інші системи.

Однак його перебування в берлінському науковому "середовищі" закінчилося передчасно через прихід до влади нацистів і, як наслідок, погіршення ситуації в німецькому університетському середовищі.

Хоча Шредінгер був "арійцем", а отже, фактично убезпеченим від можливої помсти, він спонтанно залишив свою берлінську професуру в середині 1933 року.

Покинувши Берлін, він знаходить житло в Оксфорді, а через кілька днів отримує звістку про присудження йому Нобелівської премії. З точки зору престижу це має винятковий вплив, і новина збільшує його шанси на інтеграцію в англійську наукову спільноту. Однак, також через так і не вирішену ситуацію нестабільності, яка завжди висіла над ним, він вирішуєВін бажав для себе і своєї сім'ї можливого повернення до Австрії, що і сталося в 1936 році, коли він був призначений професором в Університеті Граца і, одночасно, почесним професором Віденського університету.

На жаль, історія знову стала на заваді вибору вченого. 10 квітня 1938 року Австрія проголосувала за союз з Німеччиною і також офіційно стала нацистською. Через чотири з половиною місяці Шредінгера звільнили з посади через його "політичну неблагонадійність". Він знову був змушений покинути батьківщину.

Знову біженець, він прибув до Риму і зв'язався з Імоном де Валерою, прем'єр-міністром Ірландії, який планував заснувати Інститут вищих досліджень у Дубліні. Отримавши запевнення, що його призначать професором, Шредінгер провів 1938-39 навчальний рік у Бельгії як "запрошений" професор, чекаючи на виклик до Дубліна.Гентський університет, де, серед іншого, його застав початок Другої світової війни. Тоді він вирішив виїхати до Ірландії, що йому вдалося зробити завдяки спеціальному дозволу, який дозволив йому проїхати через Англію за 24-годинною транзитною візою.

У Дубліні Шредінгер пробув майже сімнадцять років, обіймаючи посаду "старшого професора" в Дублінському інституті перспективних досліджень з 1940 р. Тут вчений заснував процвітаючу школу теоретичної фізики.

Однак надія повернутися до рідного Відня ніколи не полишала його, і вже в 1946 році австрійський уряд запросив його знову зайняти професорську посаду в Граці як формальну умову для подальшого переїзду до Відня. Але Шредінґер не наважувався повертатися до несуверенної Австрії, частково окупованої росіянами, вважаючи за краще дочекатися укладення мирного договору.(підписаний, однак, лише у травні 1955 року).

Через кілька тижнів його призначили позаштатним професором Віденського університету. Припинивши свої зобов'язання перед Дублінським інститутом до кінця року, він нарешті зміг переїхати до Відня наступної весни і виконувати свої професорські обов'язки в країні, де він завжди хотів жити. У 1958 році він залишив активну службу і став почесним професором, хоча його і намагалися призначити.дуже слабке здоров'я. 4 січня 1961 року, у віці 73 років, Шредінгер помер у своїй віденській квартирі, що супроводжувалося ознаками глибокої жалоби з боку всієї наукової спільноти.

Нарешті, Шредінгера слід пам'ятати за вирішення низки біологічних проблем. Його лекції, які дали початок течії, відомій сьогодні як молекулярна біологія, були зібрані в збірнику "Що таке життя", опублікованому в 1944 році, в якому він висунув чіткі і переконливі гіпотези про молекулярну структуру генів.